Спочатку цей день називався Днем боротьби проти гребель, за річки, воду і життя, адже греблі і дамби – одна з найсерйозніших загроз річкової екології.
З 177 найбільших річок світу тільки третина – переважно річки Азії, Південної та Північної Америки – не перегороджені дамбами.. Серед дрібних річок «вільних» поки більше, але і їх кількість стрімко зменшується. Українські водні артерії не виняток.
Екологи переконані: для екосистеми невеликих річечок таке будівництво рівносильне вбивству. Особливо турбують захисників природи плани будівництва ГЕС на малих річках Карпат – мовляв, проблему енергетичної незалежності регіону таким чином все одно не вирішити, зате екосистема буде порушена безповоротно.
Втім, з недавніх пір греблі – далеко не найбільша проблема прісноводних артерій Землі. Забруднення річок і струмків хімічними речовинами зараз непокоїть екологів не менше. Саме тому День боротьби проти гребель було перейменовано в Міжнародний день річок. Стічні води підприємств, нафтопродукти, каналізаційні стоки представляють серйозну загрозу для екосистеми більш ніж 23 тисяч великих і дрібних річок на території України.
Однак, мало хто замислюється про те, що майже кожне прання білизни додає черговий смертельний мазок в сумну картину. Справа в тому, що більшість пральних порошків, використовуваних нині в Україні, «під зав’язку» забиті фосфатами. На перший погляд, ці речі приносять тільки користь. І відпирати плями допомагають (у всякому разі, таке враження можна скласти, порівнявши розрекламовані переваги «найкращих» пральних порошків з кількістю фосфатів у їх складі), і грунт удобрюють. Адже фосфати – це добриво.
Безпосередньої небезпеки для здоров’я людини (навіть дитини), одяг випраний фосфатним порошком, не несе. Зовсім інша справа – екологія.
Фосфор, разом з азотом, є біогенними елементами – тобто елементами, що творять життя. Один грам фосфатів забезпечує активне зростання синьо-зелених водоростей. І, відповідно, цвітіння і заболочування водойм. Здавалося б, нічого поганого ці водорості не роблять – тільки гниють. Але уявіть собі, на що перетвориться чиста водойма, коли у ній гниють сотні кілограмів водоростей!
У більшості країн Західної Європи порошки з фосфатами заборонені з 1990-х років, в США, Канаді, Японії – ще раніше. Втім, для країн «третього світу» багато виробників виготовляють порошок під тією ж торговою маркою, що і для Заходу, але з іншим складом – «фосфатним». Уряд України почув застереження екологів і на разі є законопроект про поступове зниження кількості фосфатів у миючих засобах.
Цю пропозиція ще має затвердити Верховна Рада України, але за цим, швидше за все, справа не стане. Адже турбота про стан навколишнього середовища – справа благородна і вкрай необхідна для нашої країни.
Річки Білгород-Дністровського, Саратського і Тарутинського районів потерпають від замулення , влітку міліють деякі навіть пересихають. Згадаємо про заходи з охорони малих річок, які визначено у ст. 80 Водного кодексу України. Зокрема, з метою охорони водності малих річок забороняється:
1) змінювати рельєф басейну річки;
2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;
3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;
4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;
5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;
6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок;
7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;
8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.
Ось так виглядають наші малі річки, бережімо їх!
